ТЕМА 1. СВІТОГЛЯД ЛЮДИНИ І ФІЛОСОФІЯ – (2 години) - Я україни буковинська державна медична академія в. А. Троянський,...




^ ТЕМА 1. СВІТОГЛЯД ЛЮДИНИ І ФІЛОСОФІЯ – (2 години)

Проблема пізнання світу та людини - центральна проблема світогляду. Історичні форми та види світогляду. Предмет, структура та соціально-пізнавальні функції світогляду. Суспільний та індивідуальний світогляд. Світогляд і професія лікаря.

Світогляд як система всезагальних знань про світ та людину, форма самосвідомості людини і суспільства щодо соціальних цінностей, моральних критеріїв людської діяльності. Місце філософії в системі культури та науки. Особливості філософського знання. Взаємозв'язок філософії та медицини. Матеріалізм та ідеалізм — основні напрямки розвитку філософії. Проблема пізнання світу.

Проблема методу в філософії. Діалектика і метафізика.

Місце філософських знань в структурі світогляду. Світогляд і філософська думка, культура медика. Сучасна філософія як світогляд і загальний метод пізнання і практичної діяльності людини. Союз філософії та природничих, медичних, технічних і гуманітарних наук при розв'язанні актуальних проблем сучасного наукового пізнання та суспільного розвитку. Співвідношення філософії з іншими формами суспільної свідомості (моральною, естетичною, релігійною, політичною, правовою). Специфіка релігійної свідомості.

^ ТЕМА 2. ІСТОРИЧНІ ТИПИ ФІЛОСОФІЇ – (8 годин)

Історія пізнання світу, основні історичні етапи суспільного розвитку, як реальні підвалини існування філософії, її історичних типів. Найважливіші проблеми філософського пізнання:

а) пізнання природи та суспільства;

б) пізнання людини;

в) загальні проблеми пізнання (напрями, методи, можливості, інтерпретація
результатів).

Становлення філософії країн Сходу (стародавні Китай, Індія). Своєрідність Східної філософії.

Філософські школи в стародавньому Китаї: конфуціанство, даосизм. Конфуціанське розуміння людини, її моральних заповідей, навчання, виховання.

Стародавня індійська філософія: вайшешики, ньяя, джайнізм, буддизм. Джайнізм про звільнення людини від життя та шлях до цього. Буддизм про душу людини, її страждання і формування світової буддистської релігії. Матеріалістичні елементи у філософії чарваків, її гедоністська етика.

Релігійно-філософські основи східних систем самооздоровлення. Самопізнання людини (медитація та йога), як вияв космічної енергії.

Вплив східних релігійно-філософських систем на вітчизняну філософську думку (О.П.Блаватська, Л.М.Толстой, О.І. та М.К. Реріхи...)


Відображення традиційних ідей Східної філософії в розвитку медичного пізнання та лікарської діяльності.

Становлення західно-європейської філософії. Раціонально-теоретичне вив­чення природи та людини.

Філософія Стародавньго світу (Греції, Риму). Космоцентризм античної філософії. Проблема співвідношення людини і суспільства: моральної та правової норми. Стихійна диалектика. Гіппократ про людину, природу та причини її хвороб.

Філософія середньовіччя, її релігійно-містична орієнтація. Поширення в схоластичній медицині вчення Галена про пневму, теологічних тлумачень призначення та внутрішню доцільність будови органів людського тіла.

Філософія епохи Відродження, її гуманістичний характер. Боротьба Т.Парацельса проти схоластичної медицини.

Філософія ХУІ-ХУПІ ст. Механіко-матеріалістична картина світу. Дедуктивний метод Р.Декарта. Емпіризм та раціоналізм. Проблема людини у французькій філософії.

Класична німецька філософія. Розуміння свободи. Суперечливість філософії Канта. Проблема науки та моралі. Філософська система та ідеалістична діалектика Г.Гегеля. Антропологічний матеріалізм та гуманізм Л.Фейербаха. Виникнення та розвиток діалектико-матеріалістичної філософії.

^ ТЕМА 3. ФІЛОСОФІЯ XX СТОЛІТТЯ – (2 години) Характерні риси суспільно-політичного життя, науково-технічного прогресу,

духовної культури. Становлення релятивістської наукової картини світу.

Раціоналізм та ірраціоналізм. Ідея підсвідомого та несвідомого психоаналізу. Культнауково-технічного розуму та його противники. Сцієнтизм і технократизм проти антисцієнтизму та антитехнократичних утопій.

Людина у світі техніки. Екзистенціальна філософія та її різновиди. Проблема

сутності та існування людини, життя та її смерті. /М.Бердяєв, С. К'єркегор, М.Хайдегер, Ж.П.Сартр/.

Неопозитивізм і актуальні проблеми зв'язку філософії та науки.


^ ТЕМА 4. ВІТЧИЗНЯНА ФІЛОСОФІЯ. ФІЛОСОФСЬКА

ДУМКА В УКРАЇНІ – (2 години)

Зародження філософії в Київській Русі. Культурно-філософське значення прийняття християнства на Русі. Ідеї суспільно-громадського об'єднання та національної свідомості. Антропологічна спрямованість вітчизняної філософії. Необхідність подолання революційно-демократичного центризму та надмірного звеличення російської філософії.

Творчість Констянтина /Кирила/ Філософа /9 ст./ та її історичне значення.
Патріотична література та стиль філософських роздумів. Реальні стосунки філософії
та богослів'я /ХІ-ХІІ ст./. Реформаційні та гуманістичні тенденції у вітчизняній
філософії ХУ-ХУІІІ ст./І.Вишинський, Ф.Прокопович, Г.Сковорода/Матеріалістичні основи розуміння людини та теорії пізнання. Ломоносов М.В. — засновник науково-матеріалістичної традиції у вітчизняній філософії.

Історичне значення культурно-філософського процесу на Україні у зв'язку з діяльністю Києво-Могилянської та Славяно-греко-латинської академії.

Розвиток філософії у ХУІІІ-ХІХ ст.: засвоєння здобутків класичної західної філософії та проблеми соціально-економічного розвитку Росії. Філософські та суспільно-політичні погляди російських та українських революційних демократів /О.І.Герцен, М.Г.Чернишевський, Т.Г.Шевченко, І.Я.Франко/. Суспільно-політична діяльність С.А.Подолинського, П.Д.Драгоманова, М.Грушевського.

Взаємовплив філософії, природничо-наукового знання та медицини. /І.Я. Дядьківський, І.М.Сеченов, М.І.Лобачевський, І.І.Мечников/.

Російська релігійно-містична філософія XIX ст.: В.Солов'йов, М.Бердяев, П.Флоренський, М.Федоров. Проблеми свободи, особливості людини та духовного об'єднання народів перед викликами історичного часу. Суб'єктивно-ідеалістична філософія /махізм/ в Росії на початку XX ст. Космологічні тенденції у вітчизняній філософії /В.І.Вернадський/. Філософські основи вчення В.М.Бехтерева та І.П.Павлова про психічну діяльність людини.

Проблеми розвитку філософії в Радянський період: втрати і досягнення. Філософські питання сучасної медицини.


^ ТЕМА 5. ФІЛОСОФСЬКЕ ВЧЕННЯ ПРО БУТТЯ, МАТЕРІЮ, СВІДОМІСТЬ – (4 години)

Категорія буття: вихідне філософське питання, його світоглядне та методологічне значення. Зміст проблем буття. Буття як сукупна реальність: єдність природи і людини, матеріального світу та людської духовності. Матеріалізм ідеалізм про категорію буття. Буття людини як філософська та науково-медична проблема.

Проблема субстанції. Діалектично-матеріалістичне поняття субстанції.

Категорія матерії та її фундаментальне значення в матеріалістичній філософії та науковому пізнанні. Визначення матерії. Сучасна наука про будову (структуру) і властивості об'єктивного світу. Людський організм — органічна єдність природного, біологічного та соціального — об'єктивна основа лікарської діяльності. Рух як суттєвий спосіб існування матерії. Зміст поняття "рух", різноманітність форм руху, їх класифікація. Співвідношення форм руху матерії, нижчих та вищих форм. Рух та розвиток. Сутність біологічної форми руху, критика механічного та віталістичного її розуміння. Життєдіяльність людського організму як реалізація єдності всіх форм руху. Простір і час як основні форми буття матерії. Розвиток природничо-наукових уявлень про простір і час. Теорія відносно про єдність матерії, руху, простору, часу. Біологічний простір і час, їх врахування у лікарській діяльності.

Матеріалізм та ідеалізм про єдність світу. Значення вчення про єдність світу та розуміння сутності хвороби людини.

Категорія "свідомість", її науковий, філософський зміст, значення для аналізу всіх проявів духовно-практичної діяльності людини.

Ставлення матеріалізму та ідеалізму до проблеми свідомості. Критика антинаукових концепцій свідомості: гілозоїзм, фрейдизм, психологічний напрям, вульгарний матеріалізм.

Природничо-науковий аспект свідомості: розвиток нервової системи та людського мозку, взаємозв'язок фізіологічного та психічного. Психіка та свідомість людини.

Соціально-філософський аспект свідомості: проблеми відображення та практичної діяльності людини. Соціальна сутність свідомості. Свідомість та мова.

Свідомість як ідеальне відображення матеріального. Специфіка ідеального, форми ідеального відображення. Суспільна та індивідуальна свідомість, їх єдність та відмінність. Слово як лікувальний фактор. Місце психотерапії в сучасному житті та структурі лікувальної діяльності.

^ ТЕМА 6. ДІАЛЕКТИКА ТА її АЛЬТЕРНАТИВИ – (4 години)

Об'єктивний світ та світ людини. Єдність практичної та теоретичної форм діяльності людства: проблема їх відповідності як пошук ефективних шляхів самореалізації людини. Головна ланка проблеми забезпечення практичної ефективності людської діяльності. Роль пізнання суттєвих властивостей об'єктивної реальності та адекватних їй методів та засобів пізнання. Багатоманітність форм та рівнів пізнання. Діалектика серед інших методів пізнання світу. Діалектика та метафізика - антиподи процесу пізнання.

Діалектика як філософська теорія загальності розвитку та універсальний метод теоретичного освоєння дійсності. Історичні форми діалектики: стихійна, матеріалістична, ідеалістична. Діалектика об'єктивна та суб'єктивна: їх єдність та суперечність. Система та структура діалектики: принципи, закони, категорії.

Принцип загального взаємозв'язку та обумовленості явищ світу. Поняття відношення зв'язку та взаємодії. Багатоманітність зв'язків дійсності, їх структура. Цілісність світу та його прояви, всебічний аналіз предметів та явищ - діалектична вимога пізнання. Здоров'я та хвороба в системі життєдіяльності організму , в системі природних та соціальних зв'язків. Метафізичне тлумачення цього принципу.

Принцип розвитку явищ світу. Поняття розвитку у його співвідношенні з поняттям зміни та руху. Розвиток та прогрес. Дві концепції розвитку. Особливості розвитку в природі та суспільстві. Поняття патогенезу як вияв принципу розвитку в патології. Розвиток людських знань, вчень, науки, визнання їх відносності. Діалектична вимога пізнання. Метафізичне визначення розвитку.

Принцип детермінізму явищ світу. Поняття та зміст детермінізму. Поняття детермінізму, закономірності та закону. Структура сучасного розуміння детермінізму, причинно-наслідкові зв'язки, зв'язки динамічні та статистичні, ймовірні. Закономірність та випадковість. Детермінізм як вияв людської діяльності. Значення сучасного розуміння детермінізму для пізнання проблем патології людського організму, духовного світу людини. Метафізичне та ідеалістичне тлумачення детермінізму.

Закони та категорії діалектики, їх зв'язок та особливості.

Закон єдності та боротьби протилежностей — як "ядро" діалектики, як вияв причини, джерела розвитку. Основне поняття закону — діалектична суперечність, його структура та динаміка. Розвиток як процес виникнення суперечностей, їх види, специфіка прояву у природі, суспільстві життєдіяльності людського організму. Хвороба, як єдність та боротьба протилежних процесів: пошкодження фізіологічних механізмів під впливом надмірних подразників та активізації захиснокомпенсаторних механізмів. Єдність та протилежність категорій діалектики: необхідність - випадковість, дійсність - можливість, частина - ціле, внутрішнє -зовнішнє, як вияв специфіки дії закону єдності та боротьби протилежностей. Метафізичне тлумачення цього закону.

Закон взаємопереходу кількісних та якісних змін — розкриття основних форм розвитку шляхом розв'язання діалектичної суперечності. Основне питання закону — діалектичний стрибок: його структура. Поняття властивостей, кількості та якості. Здоров'я та хвороба, як якісно різні стани життєдіяльності людини. Категорія міри. Поняття фізіологічної норми, здоров'я. Розвиток та діалектична єдність кількісних та якісних змін. Категорії одиничне-загальне, зміст-форма, суть-явище, як вияв специфічної дії закону взаємопереходу кількісних та якісних змін. Метафізичне розуміння цього закону.

Закон заперечення заперечення — розкриття об'єктивної спрямованості розвитку явищ та процесів світу. Основне поняття закону — діалектичне заперечення. Діалектичне та метафізичне заперечення. Структура закону заперечення, наступність та повторюваність у розвитку. Місце заперечення та наступності в життєдіяльності людини, при переході від здоров'я до хвороби і навпаки. Категорії причина-наслідок, необхідність-випадковість, необхідність-свобода, як прояв дії закону заперечення заперечення. Метафізика про цей закон діалектики.

Категорії діалектики, їх специфіка як засобу науково-медичного пізнання: розвиток нозології, етіології, профілактики, морфо-функціонального напрямку, медичного діагнозу. Загальність вимог діалектичної логіки. Стратегія і тактика лікарської діяльності.

^ ТЕМА 7. ДІАЛЕКТИКА ЯК МЕТОДОЛОГІЯ ПІЗНАННЯ І РОЗУМІННЯ – (4 години)

Пізнання світу як філософська проблема, її відмінність від буденного та конкретного, наукового процесу пізнання. Матеріалізм та ідеалізм про пізнання світу. Скептицизм та агностицизм. Труднощі пізнання і необхідність їх філософського розгляду.

Пізнання як відображення та практична діяльність людини. Обмеженість метафізичного матеріалізму у тлумаченні пізнання: споглядальний характер, однобічність, виключний титаризм. Діалектичний принцип відображення. Суб'єкт та об'єкт пізнання. Соціально-історична природа пізнання. Практика, як основа, рушійна сила і мета пізнання. Єдність теорії і практики.

Діалектичний характер процесу пізнання: його рівні та форми. Чуттєве пізнання та абстрактне мислення: їх можливості та обмеженість. Інтуїція — специфічний вид синтетичного, раціонального пізнання. Критика сенсуалізму та раціоналізму. Медичний діагноз як специфічний прояв діалектики процесу пізнання. Проблема істиності знань: діалектика абсолютного та відносного в знаннях. Конкретність знань. Практика — критерій істини. Критика догматизму та релятивізму. Істина, оцінки та цінності. Плюралізм та істина.

Наукове пізнання, його специфіка, емпіричний та теоретичний рівні. Форми організації та розвитку наукового пізнання: проблема, науковий факт, ідея, принцип, гіпотеза, теорія. Проблема побудови загальної теорії в сучасній медицині. Теорія загального адаптаційного синдрому Сельє.

Методологія наукового пізнання. Проблема класифікації методів пізнання: емпіричні, теоретичні, загально-філософські. Методологічне значення матеріалістичної діалектики для сучасного медичного пізнання. Методи медичного дослідження на тлі сучасних наукових знань про організм людини як багаторівневу систему, що самоорганізується та саморегулюється.

Соціальне пізнання: його специфіка. Суб’єкт та об'єкт соціального пізнання. Роль групових інтересів та соціальних традицій, установок у пізнанні соціальних явищ. Пізнання історії українського народу: філософські та соціологічні аспекти. Проблема об'єктивності істини та її критеріїв у соціальному пізнанні. Пізнання медичних проблем. Пізнання та соціальна прогностика. Недостатність методології та вузько-емпіричного пізнання.


^ ТЕМА 8. ФІЛОСОФСЬКЕ РОЗУМІННЯ ІСТОРІЇ.

СУСПІЛЬСТВО, ЯК СИСТЕМА, ЩО РОЗВИВАЄТЬСЯ.

ЕКОЛОГІЯ І МЕДИЦИНА – (4 години)

Місце знань про суспільство в сучасному інформаційному світі, їх роль у діяльності спеціаліста - лікаря. Специфіка соціальних знань, філософсько-теоретичного рівня зокрема.

Історія соціально-філософського пізнання, основні напрямки: релігійно-ідеалістичний та матеріалістичний. Вульгарно-матеріалістичне розуміння суспільних явищ (географічний та економічний детермінізм).

Класова однобічність та утопізм історичного матеріалізму як соціальної тенденції.

Філософське розуміння історії — синтез сучасного світового наукового пізнання суспільства кінця XX ст. Плюралізм соціальних теорій та ідей замість об'єктивізму та класової однобічності.

Суспільство — складна система, що сама розвивається. Поняття соціального. Взаємозв'язок природи та суспільства: їх єдність та відмінність. Історія діалектики природи та суспільства, сучасні екологічні проблеми — наслідок технічної експансії та ігнорування базисної цінності існування суспільства. Значення соціально-наукового розуміння цих проблем для охорони здоров'я нинішнього та майбутніх поколінь.

Структура суспільства — людина в її суспільних зв'язках, єдність диференціальних та інтегральних процесів, елементів соціальних інститутів та їх взаємовідносини (індивідуалізм та колективізм).

Соціально-культурні елементи структури суспільства: індивід, статево-вікова диференціація, родина, нація та її звички, традиції, менталітет.

Соціально-економічні, політичні та духовні елементи структури суспільства:

а) форми праці та власності на засоби виробництва, його продукти та їх розподіл,
обмін, споживання;

б) державний устрій, політичні об'єднання, організації та партії;

в) релігійна система, школа, національний менталітет (національна культура,
історична пам'ять).

Багатозначність і специфічність зв'язків та відносин між структурними елементами суспільства. Сфери суспільного життя: соціальна, економічна, політична, духовна, їх взаємозв'язок та відносна самостійність функціонування. Розвиток цих сфер як сукупний результат дії та взаємодії його структурних елементів для забезпечення прагнень, намірів людей та їх об'єднань.

Поняття суспільного буття та суспільної свідомості. Філософське визначення матеріального та ідеального, об'єктивного та суб'єктивного в суспільстві: їх єдність, суперечність, перехід (гносеологічний та соціологічний аспекти).


^ ТЕМА 9. ЛЮДИНА ТА її ДІЯЛЬНІСТЬ – (2 години)

Життя та діяльність людини як предмет науки і філософії. Онтологічний статус людини та її духовні пошуки. Природа, сутність та призначення людини. Розвиток людини.

Критика біологізаторських та соціологізаторських тлумачень людини.

Наукові дані про біогенні фактори антропосоціогенезу. Роль праці у становленні та розвитку людини і суспільства. Діалектика природного, біологічного та соціального в людині. Людина і суспільство: цінність людини, структура суспільних відносин. Світ людини як прояв багатоманітності форм її діяльності.

Матеріально-виробнича діяльність людини. Матеріальне виробництво: його структура, призначення. Зміна місця людини у виробництві. Виробництво і здоров'я людини, професійні хвороби. Сучасний науково-технічний прогрес та його вплив на людину і суспільство.

Соціально-економічна діяльність людини. Природа і суспільство: їх єдність, суперечливість. Пізнання законів природи та їх відповідальне використання — головна умова соціального прогресу. Соціальне перетворення як пошук ефективності діяльності людського суспільства. Традиції та новації у суспільному житті: зв'язок загально-людського та національного. Сучасне екологічне становище людства як наслідок виробничої діяльності і пошук шляхів його розв'язання. Екологічні аспекти розвитку медицини та охорони здоров'я людини. Лікувально-профілактична діяльність, як вид діяльності людини, її соціальне призначення та форми прояву. Соціальні та професійні проблеми розвитку медицини та охорони здоров'я людини, місце сучасного лікаря у їх розв'язанні.

Духовна, пізнавальна діяльність людини: мета, основні засоби, найважливіші проблеми. Сенсуалізм та раціоналізм у історії пізнання. Природні та штучні засоби пізнання. Раціональне та ірраціональне. Соціальні функції науки. Місце медичної науки в структурі пізнавальної діяльності людини. Пізнавальна діяльність людини та суспільна практика. Моральна оцінка пізнання.

Характер творчої діяльності людини (наукової, естетичної, виробничої). Пізнання об'єктивних законів природи і суспільства, гуманістичних норм людського співжиття. Створення нових взірців техніки та технології, художня творчість — об'єктивний потенціал суспільного прогресу людства. Культурно-гуманістичний зміст творчої діяльності людини. Місце творчості у людській діяльності.

Проблема індивідуального життя та здоров'я людини. Самоцінність людського життя. Людина та людство. Сенс життя.


^ ТЕМА 10. ФУНКЦІОНУВАННЯ ТА РОЗВИТОК СУСПІЛЬСТВА. ЛЮДИНА І КУЛЬТУРА – (2 години)

Структура суспільної діяльності — реальна основа функціонування та розвитку суспільства. Єдність матеріального та ідеального. Суб'єкт соціальної діяльності-людина та об'єднання людей, нація, клас, держава, людство. Основні форми, сфери суспільного життя як наслідок багатоманітності форм та цілей соціальної діяльності людини. Форми детермінації суспільного життя: виробничо-економічна, соціально-політична, духовно-етична. Соціальна закономірність та свобода людини. Роль особистісного інтересу, власності та підприємливості у їх функціонуванні.

Визначальна роль матеріального виробництва у житті суспільства та його розвитку. Структура матеріального виробництва: продуктивні сили та виробничі відносини. Місце природи у суспільному виробництві: діалектика взаємозв’язків природи і суспільства, її вплив на функціонування суспільства. Розвиток технічного та технологічного базису продуктивних сил суспільства. Екологічна проблема та науково-технічний прогрес. Перспективи функціонування та розвитку суспільства. Економіка — соціальний чинник гуманістичної спрямованості матеріального виробництва.

Людина та її праця (жива й уречевлена) — головний елемент продуктивних сил суспільства. Зміна місця людини в матеріальному виробництві, як результат зростання ролі свідомості щодо продуктивних сил суспільства, особливо в сучасних умовах. Вимоги сучасного виробництва до людини і соціальні проблеми охорони здоров'я людини.

Виробничі відносини, як основа реальної структури соціуму: їх структура і значення для функціонування та розвитку суспільства. Цивілізаційні основи господарської діяльності суспільства: самовідтворювані відносини власності та влади, управління, праці, форм спілкування — основа соціальної діяльності.

Соціально-політична детермінація суспільного життя: самовідтворення сім'ї, роду, нації, класу, народу, держави та стосунків між ними. Соціальне значення соціальних норм поведінки й почуттів гуманізму, егоїзму, націоналізму, патріотизму, соціальної справедливості для збереження стабільності функціонування суспільства.

Духовно-етична детермінація суспільного життя на основі загальнолюдських цінностей та етичних норм співжиття людей. Діалектика загальнолюдського, національного, класового елементу у духовному житті суспільства, як відображення спільного буття, історичного досвіду (історична пам'ять) як вищий регулятор соціальної діяльності людей. Духовне виробництво: процес виробництва, розподілу та використання духовних цінностей.

Духовні цінності, як форма ідеального (духовного) освоєння світу людиною; наукове, етичне, естетичне, як сукупність знань, традицій, система освіти та виховання, мова (національна, спеціально-наукова, машинна) та засоби духовної комунікації.

Діалектика матеріального та духовного виробництва, як складова частина функціонування й розвитку суспільства. Соціальна криза нашого суспільства — наслідок глибинної деформації базових підвалин суспільства, вираз історичної потреби соціального прогресу.

Проблема розвитку суспільства: детерміністський та ймовірнісний підходи. Ймовірна та цивілізаційна-моделі аналізу суспільного розвитку. Соціальний прогрес і розвиток людини, засоби її духовної культури. Духовна культура сучасного лікаря.

^ ТЕМА 11. СУСПІЛЬНА СВІДОМІСТЬ – (2 години)

Суспільне буття і суспільна свідомість, їх діалектика. Структура суспільної свідомості. Особливості та взаємозв'язок елементів суспільної свідомості. Суспільна свідомість та суспільна ідеологія. Співвідношення суспільної та індивідуальної свідомості. Соціальні функції та особливості політичної і правової свідомості. Завдання політичного і правового виховання людей.

Наука як сукупність об'єктивно достовірних знань, вид духовної діяльності, особливий соціальний інститут. Теоретичний зміст та матеріальноорганізаційні форми її розвитку. Наука, як частина культури. Наука і матеріальне виробництво. Функції науки. Універсальний характер наукового пізнання.

Поняття моралі, її походження, суть та громадські функції. Моральні принципи, норми, погляди, традиції. Моральна свідомість і моральні стосунки. Роль моралі у розвитку суспільства. Взаємозв'язок моралі з іншими формами суспільної свідомості. Мораль і політика. Мораль і право. Моральна відповідальність особистості. Основні категорії моральної свідомості: добро, зло, честь, совість, обов'язок, справедливість, гуманність, порядність, сенс життя.

Особливості релігійної свідомості. Основні елементи релігії. Релігія і теологія. Соціальні функції та роль релігії. Релігія та атеїзм.

Естетичне освоєння світу людиною. Художнє пізнання і мистецтво. Суспільні функції мистецтва. Єдність естетичного і морального в мистецтві. Мистецтво і наука. Мистецтво і релігія. Мистецтво і політика.

Художній образ як особлива форма відображення дійсності. Проблема форми та змісту у мистецтві. Види мистецтва. Естетичне виховання особистості.

^ ПЕРЕЛІК НАОЧНИХ ЗАСОБІВ ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТЬ З ФІЛОСОФІЇ

ДІАПОЗИТИВИ:

  1. Матерія та основні форми її існування.

  2. Діалектика як вчення про всезагальний зв'язок та розвиток.

  3. Як людина пізнає навколишній світ?

  4. Суть діалектико-матеріалістичного розуміння суспільства.

  5. Джерела та рушійні сили розвитку суспільства.

  6. Духовне життя суспільства. Наука і культура. Форми суспільної свідомості.

  7. Суспільний прогрес та глобальні проблеми людства.


СЛАЙДИ:

  1. Матеріальність світу.

  2. Елементи чи частинки?

  3. Біоніка і космос.

  4. Життя клітини.

  5. Походження людини.

  6. Походження свідомості.

  7. Чи людина пізнає навколишній світ?

  8. Закони матеріалістичної діалектики.

  9. Категорії матеріалістичної діалектики.

КІНОФІЛЬМИ:

"Суспільство і природа" "Шляхом гуманізму"

^ ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ЛЕКЦІЙ

ДЛЯ СТУДЕНТІВ ІІ КУРСУ МЕДИЧНИХ ФАКУЛЬТЕТІВ №1,2,3

(СПЕЦІАЛЬНОСТІ – „ЛІКУВАЛЬНА СПРАВА”, „ПЕДІАТРІЯ”,

„КЛІНІЧНА ФАРМАЦІЯ”)




п/п

Назва теми
Кількість
годин

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

11.

12.



Філософія та свідомість людини

Філософія стародавнього світу. Філософія середньовіччя

Філософія епохи Відродження та Нового часу

Філософія ХІХ століття

Філософія ХХ століття. Вітчизняна філософія

^ Філософське вчення про буття, матерію та свідомість

Діалектика та її альтернативи

Філософське вчення про пізнання. Наукове пізнання

Суспільство як система, що розвивається

Діалектика природи і суспільства. Сучасна екологічна ситуація та розвиток медицини (філософський аспект)

Проблема людини в філософії та природознавстві (діалектика

біологічного та соціального). Проблема особистості у філософії та медицині


2

2

2

2

2

2

4

2

2

2

2

2



9526255559509464.html
9526431195631649.html
9526506836918231.html
9526688004225845.html
9526835829600213.html