§ 4. Прямі податки - І. Л. Жук, О. М. Неживець господарське право

§ 4. Прямі податки

До прямих податків, що стягуються з юридичних осіб, відносяться: податок на прибуток, податок на майно, плата за землю, податок із власників транспортних засобів. Розглянемо ці податки докладніше.

Податок на прибуток — обов'язковий платіж у бюджет, який сплачують усі підприємства, незалежно від форми власності, з балансового прибутку.

Стягування податку здійснюється згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 р.

^ Основними платниками податків є:

• з числа резидентів — суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, суспільні й інші підприємства, установи й організації, що здійснюють діяльність, спрямовану на одержання прибутку як на території України, так і за її межами;

• з числа нерезидентів — фізичні або юридичні особи, створені в будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи з джерелом їхнього походження в Україні, за винятком установ і організацій, що мають дипломатичний статус або імунітет згідно з міжнародними договорами України або законом.

Одним з центральних і найважливіших питань є визначення оподатковуваного об'єкта. Ст.З Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» стосується характеристики об'єкта оподатковування і порядку нарахування оподатковуваного прибутку.

^ Об'єктом оподатковування є прибуток, що визначається шляхом зменшення суми скоректованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податків і на суму амортизаційних відрахувань.

Розглянемо основні показники прибутку:

^ Валовий дохід — загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, ма-

>>>204>>>

теріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами.

Валовий дохід включає загальні доходи від реалізації товарів (робіт, послуг), від здійснення банківських, страхових операцій, доходи від спільної діяльності й у вигляді дивідендів, доходи, не враховані в розрахунку валового доходу періодів, що передують звітному і виявлені в звітному періоді.

З валового доходу виключаються суми акцизного збору, податку на додану вартість, отримані (нараховані) підприємством у складі ціни продажу продукції; суми коштів або вартість майна, отримані платником податків у вигляді компенсації, за рішенням суду, у вигляді прямих інвестицій у корпоративні права; доходи від спільної діяльності на території України без створення юридичної особи; сума міжнародної технічної допомоги і т. д.

У такий спосіб одержують скоректований валовий дохід — це валовий дохід, зменшений у порядку, що викладений вище (тобто в порядку п.4.2 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

^ Валові витрати — сума яких-небудь витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), що дістаються (виробляються) таким платником для їхнього подальшого використання у власній господарській діяльності.

^ Амортизаційні відрахування. Амортизація основних фондів і нематеріальних активів — поступове використання коштів на їхнє придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоректованого прибутку платника податку в межах норм амортизаційних відрахувань.

Амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів і нематеріальних активів для власного виробничого використання; проведення усіх видів ремонту; придбання, ремонт і модернізацію легкового автотранспорту юридичними особами, господарською діяльністю яких є надання платних послуг

>>>205>>>

з перевезення громадян; поліпшення якості земель, не зв'язаних з будівництвом.

Не підлягають амортизації і цілком відносяться до складу валових витрат звітного періоду витрати платника податку на: придбання і відгодівлю худоби; вирощування багаторічних плодоносних насаджень; придбання основних фондів або нематеріальних активів з метою їх подальшого продажу іншим особам; утримання основних фондів, що знаходяться в консервації.

Відповідно до перерахованих економічних показників формується прибуток як об'єкт оподатковування.

^ Ставка податку на прибуток. За ставкою 30% до об'єкта оподатковування обкладається: прибуток платника податків, включаючи підприємства, які ґрунтуються на власності окремої фізичної особи; виграш по лотереї, у казино, в інших гральних місцях; прибуток нерезидентів, отриманий у вигляді доходів за безвідсотковими облігаціями або казначейськими зобов'язаннями; доходи нерезидентів у вигляді страхових внесків, премій і т. д. Резиденти, що здійснюють виплату доходу нерезидентам від здійснення портфельних інвестицій у процентні облігації або процентні казначейські зобов'язання, також зобов'язані сплачувати податок у розмірі 30%.

Резидент або постійне представництво нерезидента з доходу від господарської діяльності сплачує податок на репатріацію доходів у розмірі 15% від суми такого доходу. Суми доходів нерезидентів, отриманих у вигляді дивідендів, також обкладаються за ставкою 15% від нарахованої суми виплати.

Валові доходи від страхової діяльності (крім страхування життя) обкладаються за ставкою 3% від суми валового доходу.

^ Від оподатковування звільняються:

1. Доходи неприбуткових організацій, якими є (п. 7.11):

а) органи державної влади України, органи місцевого самоврядування і створені ними установи, що утримуються за рахунок засобів відповідних бюджетів;

>>>206>>>

б) благодійні фонди і благодійні організації;

в) пенсійні фонди, кредитні союзи;

г) союзи, асоціації й інші об'єднання юридичних осіб, житлово-будівельні кооперативи, створені для представлення інтересів засновників, що утримуються тільки за рахунок внесків засновників і не здійснюють підприємницьку діяльність, за винятком одержання пасивних доходів;

д) релігійні організації.

2. Прибуток підприємств і організацій громадських організацій інвалідів, майно яких є їхньою власністю, отримане від продажу товарів, крім підакцизних товарів і прибутку, отриманого від грального бізнесу.

3. Прибуток підприємств, отриманий від продажу на митній території України спеціальних продуктів дитячого харчування власного виробництва, спрямований на збільшення обсягів виробництва і зменшення роздрібних цін таких продуктів (перелік спеціальних продуктів дитячого харчування встановлюється Кабінетом Міністрів України).

Другим видом прямих податків є податок на майно підприємства. В Україні питання оподатковування майна підприємств ще не знайшло свого вирішення. Але на сьогоднішній день, за дорученням Кабінету Міністрів України, розроблено проект Закону України «Про податок на нерухоме майно (нерухомість) ».

Основною метою розробленого проекту закону є забезпечення виконання всіма суб'єктами підприємницької діяльності зобов'язань перед державою зі сплати податків, більш ефективного використання виробничого і житлового фондів та створення сприятливих умов для інвестування в економіку України. Крім того, введення в чинність закону сформує стабільне джерело поповнення бюджету, що створить необхідні умови для підвищення життєвого рівня населення.

Проектом закону пропонується обкладати будівлі і спорудження за ставкою, що встановлюється органами місцевого самоврядування при затвердженні

>>>207>>>

бюджету на черговий податковий рік, у розмірах не менше 0,2%.

^ Об'єктом оподатковування нерухомості є жилі будинки або їхні частини (квартири), садові будинки, дачі, гаражі й інші будівлі, споруди, їхні структурні компоненти.

Проектом закону передбачені пільги для фізичних осіб при сплаті податку на нерухомість (для самотніх осіб, пенсіонерів). Оподатковування нерухомості спрямоване на стягування податку з великих квартир та будинків і стосується тільки найзаможні-ших прошарків населення, що мають значні надлишки площі або здають будівлі в оренду.

Вирішення питання з впровадження податку на нерухомість знаходиться під постійним контролем уряду.

Плата за землю є традиційним податком і має давнє походження. З його допомогою перерозподіляється та частина чистого прибутку, що отримана виробниками іноді поза зв'язком з їхніми витратами і зусиллями, завдяки наявності земельної ділянки. В Україні порядок сплати податку на землю регулюється Законом України «Про плату за землю» від З липня 1992 р.

Згідно з цим Законом використання землі в Україні є платним. Плата за землю стягується у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Власники землі і землекористувачі, крім орендарів, платять податок за землю.

^ Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, що знаходиться у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Суб'єктом плати за землю (платником) є власник землі і землекористувач, у тому числі орендар.

Розмір земельного податку встановлюється з розрахунку на рік у вигляді платежів за одиницю земельної площі.

^ Середні ставки податку варіюються залежно від конкретного регіону і цільового використання землі (сільськогосподарського і не сільськогосподарського

>>>208>>>

призначення). Одиницею нарахування податку, стосовно якої використовуються законодавчо закріплені ставки, є один гектар.

^ Звільняються від сплати податку на землю:

• заповідники, парки, ботанічні сади;

• вітчизняні дослідницькі господарства науково-дослідних установ;

• органи державної влади й організації, що цілком утримуються за рахунок бюджету;

• вітчизняні установи культури, науки, освіти, охорони здоров'я;

• релігійні і благодійні організації (зареєстровані).

Юридичні особи самостійно обчислюють суму податку на землю в порядку, визначеному Законом, за формою, установленою Головною державною податковою інспекцією України і щорічно за станом на 1 січня і до 1 лютого представляють дані відповідній Державній податковій інспекції.

Податок на власників транспортних засобів характерний для багатьох держав. Зараз його застосування регламентоване Законом України «Про податок із власників транспортних засобів і інших самохідних машин і механізмів» від 11 грудня 1991р.

^ Платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи й організації, що є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни й особи без громадянства, що мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби.

^ Об'єктами оподатковування є: трактори (крім тих, що на гусеничному ходу); автомобілі, призначені для перевезення не менше 10 осіб, включаючи водія; автомобілі легкові, вантажні, спеціального призначення; мотоцикли і велосипеди з установленим двигуном, яхти і судна вітрильні з допоміжним двигуном або без нього (крім спортивних); човни моторні і катери.

Ставки такого податку встановлюються ст.З За-

>>>209>>>

кону України «Про податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» і встановлюються залежно від об'єкта оподатковування (автомобілі легкові, вантажні, мотоцикли тощо).

^ Від сплати податку звільняються:

• підприємства автомобільного транспорту загального користування — щодо транспортних засобів, зайнятих на перевезенні пасажирів, на які встановлені тарифи оплати проїзду в цих транспортних засобах;

• навчальні заклади, що цілком фінансуються з бюджетів;

• на 50% — сільськогосподарські підприємства-то-варовиробники за трактори, автобуси і спеціальні автомобілі для перевезення людей з кількістю місць не менше десяти;

г) на 50% — громадяни, у власності яких знаходяться легкові автомобілі, виготовлені в країнах СНД і поставлені на облік в Україні до 1990 року включно.

^ Термін сплати:

• для фізичних осіб — перед реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз у два роки, але не пізніше першого півріччя, у якому проводиться технічний огляд;

• для юридичних осіб — щокварталу рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

Відносини, що виникають у зв'язку зі стягуванням фіксованого сільськогосподарського податку,

регулюються Законом України «Про фіксований сільськогосподарський податок» від 17 грудня 1998 р.

^ Фіксований сільськогосподарський податок — це податок, що не змінюється протягом визначеного часу і стягується з одиниці земельної площі. (Закон набрав чинності з 1 січня 1999 р. і діє до 1 січня 2004 p.).

Фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок наступних податків і зборів (обов'яз-


>>>210>>>

кових платежів): податку на прибуток підприємств; плати (податку) за землю; податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів; комунального податку; збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Держбюджету; збору у Фонд для здійснення заходів для ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і соціальному захисту населення; збору на обов'язкове соціальне страхування; збору на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України; збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; збору в Державний інноваційний фонд; плати за придбання торговельного патенту на здійснення торговельної діяльності; збору за спеціальне використання природних ресурсів (щодо користування водою для потреб сільського господарства).

Інші податки і збори (обов'язкові платежі), визначені Законом «Про систему оподатковування», сплачуються сільськогосподарськими товаровиробниками в порядку і розмірах, визначених законодавчими актами України.

^ Платниками фіксованого сільськогосподарського податку є сільськогосподарські підприємства різних організаційно-правових форм, селянські й інші господарства, що займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою і збутом сільськогосподарської продукції, у яких сума, отримана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва і продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 50% загальної суми валового доходу підприємства.

До платників такого податку відносяться також власники земельних ділянок і землекористувачі, у тому числі орендарі, які виготовляють товарну сільгосппродукцію .

Платники фіксованого сільськогосподарського податку мають право на вибір форми фіксованого сільськогосподарського податку в грошовій формі або у вигляді постачань сільськогосподарської продукції.

^ Об'єктом оподатковування є площа сільськогос-

>>>211>>>

подарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробникові у власність або наданих йому в користування, у тому числі на умовах оренди.

Ставка фіксованого сільськогосподарського податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюється у відсотках до їхньої грошової оцінки, у таких розмірах: для ріллі, сінокісних угідь і пасовищ — 0,5; для багаторічних насаджень — 0,3.

Платники податку представляють розрахунок органові Державної податкової інспекції за місцем перебування платника податку до 1 лютого поточного року.

Сплата податку проводиться щомісяця до 20 числа наступного місяця в розмірі однієї третини суми податку, визначеної на кожен квартал від річної суми податку, у таких розмірах: у І кварталі — 10%; у II кварталі — 10%; у III кварталі — 50%; у IV кварталі — 30%.

Однією зі сторін податкових правовідносин — платником податків, виступає громадянин України. Нарівні з юридичними особами громадяни сплачують: податок із власників транспортних засобів, плату за землю, місцеві податки і збори. За умови, якщо вони зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності, громадяни сплачують податок на додану вартість, акцизний збір і т. д. До сплати прибуткового податку і податку на промисел залучаються тільки фізичні особи.

Фізичні особи — платники податків, наділені тими ж податковими правами і несуть такі ж зобов'язання перед податковою інспекцією, що і юридичні особи.

Різниця між оподатковуванням громадян і юридичних осіб полягає в механізмі оподатковування і в стягуванні не внесених у термін податків (з юридичних осіб платежі стягуються в безперечному порядку, а з громадян — за рішенням суду або виконавчого нотаріуса).

З метою забезпечення контролю за правильністю сплати податків та інших обов'язкових платежів фізичними особами створено ^ Державний реєстр фізич-

>>>212>>>

них осіб — платників податків, що діє згідно з Законом України «Про Державний реєстр фізичних осіб — платників податків і інших обов'язкових платежів» від 22 грудня 1994 р.

Державний реєстр — це автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, що зобов'язані сплачувати податки, збори, інші обов'язкові платежі в бюджети і внески в державні цільові фонди в порядку і на умовах, обумовлених законодавчими актами України. Для осіб, які за своїми релігійними або іншими переконаннями відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера й офіційно сповіщають про це у відповідні державні органи, зберігаються раніше установлені форми обліку платників податків. У паспортах цих осіб робиться оцінка про наявність у них права здійснювати які-небудь платежі без ідентифікаційного номера.

Прибутковий податок з фізичних осіб є одним з основних видів прямих податків і стягується з доходів трудящих. Існуючий порядок оподатковування фізичних осіб визначається Декретом Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок із громадян» від 26 грудня 1992 р. з урахуванням змін і доповнень, внесених пізніше.

^ Платниками прибуткового податку (суб'єктами оподатковування) в Україні є громадяни України, іноземні громадяни й особи без громадянства, які як мають, так і не мають постійного місця проживання в Україні.

До громадян, які мають постійне місце проживання, відносяться громадяни України, іноземні громадяни й особи без громадянства, які проживають в Україні в цілому не менше 183 дні у календарному році.

Загальним об'єктом оподатковування є доходи, отримані як у грошовій, так і натуральній формі. Для визначення індивідуального об'єкта оподатковування тієї або іншої групи громадян-платників податків визначаються умови, за яких вони платять той або інший варіант прибуткового податку.

>>>213>>>

У залежності від джерела одержання доходу виділяють такі категорії платників податків:

• громадяни, які одержують дохід за основним місцем роботи (служби, навчання);

• громадяни, які одержують дохід не за місцем основної роботи (служби, навчання);

• громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю;

• громадяни, які не мають постійного місця проживання в Україні;

• іноземні громадяни й особи без громадянства.

При стягуванні податків з цих категорій громадян існують особливості визначення об'єктів оподатковування і порядку нарахування податку, що визначені розділами II—VI Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок із громадян». Так, наприклад, об'єктом оподатковування в громадян, які мають постійне місце проживання в Україні, є сукупний оподатковуваний дохід за календарний рік (що складається з місячних сукупних оподатковуваних доходів), отриманий з різних джерел як на території України, так і за її межами. Об'єктом оподатковування в громадян, які не мають постійного місця проживання в Україні, є дохід, отриманий із джерел на Україні.

Декретом передбачається досить великий перелік доходів, що не підлягають оподаткуванню. До них відносяться: допомога з державного соціального страхування і державного соціального забезпечення (допомога по вагітності, при народженні дитини, допомога на дітей самотнім матерям тощо); суми одержуваних аліментів; державні пенсії; компенсаційні виплати в грошовій і натуральній формі; суми, одержувані в результаті відчуження майна; доходи громадян від продажу вирощеної в особистому підсобному господарстві продукції рослинництва і бджільництва, худоби; суми, одержувані в результаті спадкування і дарування, виграші за державними лотереями і державними казначейськими зобов'язаннями; доходи, отримані від відчуження громадянами акцій

>>>214>>>

та інших корпоративних прав; суми, отримані громадянами за обов'язкововим і добровільним страхуванням; суми, отримані громадянами в результаті розміщення їх власних заощаджень на поточних (депозитних) рахунках банків України, у тому числі в іноземній валюті; суми, одержувані працівниками на відшкодування збитку; стипендії Президента України, отримані талановитими перспективними спортсменами України, чемпіонами Олімпійських і Параолімпійських ігор тощо.

Передбачається також зменшення оподатковуваного доходу з обліком кратного мінімального рівня оплати праці на місяць для різних категорій осіб.

^ Ставки і розміри прибуткового податку змінюються залежно від місячного сукупного оподатковуваного оподаткованого доходу і варіюють до 40%. У Швеції ставка прибуткового податку складає 72%, у Франції — 57%, Німеччині — 53%, Італії — 51%, Японії — 50%, Великобританії — 40%, США — 31%. Як бачимо, у більшості країн ставка податку вище, ніж в Україні, але в цих країнах податковий прес виробників (підприємств, фірм, організацій) набагато менший, ніж у нашій країні. Останнім часом помітна тенденція зниження ставок прибуткового податку, застосовуються прогресивні ставки, тобто зростання величини ставки в міру росту доходу.

Податок на промисел стягується на підставі декрету Кабінету Міністрів України «Про податок на промисел» від 17 березня 1993 р. з урахуванням внесених доповнень і змін.

^ Платниками податку є громадяни України, іноземні громадяни й особи без громадянства, які протягом року не систематично (не більше чотирьох разів на рік) роблять продаж виготовленої, переробленої і купленої продукції, речей, товарів.

^ Об'єктом оподатковування є сумарна вартість товарів за ринковими цінами, що вказується громадянином у декларації, пред'явленої в державну податкову інспекцію.

Дозвіл на право продажу товарів видає районна (міська) Державна податкова інспекція за місцем

>>>215>>>

проживання громадянина в Україні, а для тих, хто немає постійного місця проживання в Україні — Державна податкова інспекція за місцем продажу товарів.

^ Ставка податку на промисел встановлюється в розмірі 10% зазначеної в декларації вартості товарів, що підлягають продажу протягом трьох календарних днів, але не менше розміру однієї мінімальної заробітної плати. У випадку збільшення терміну продажу товарів до семи календарних днів ставка податку подвоюється.

Податок на промисел сплачується у вигляді придбання одноразового патенту на торгівлю, вартість якого визначається на підставі зазначеної платником сумарної вартості товарів і ставки податку. Сума податку за невикористаний патент поверненню не підлягає. Мінімальний термін дії одноразового патенту — три, максимальний — сім календарних днів. Форма патенту встановлюється Державною податковою інспекцією України. Податок на промисел зараховується в місцеві бюджети за місцем придбання одноразового патенту.

На громадян, які здійснюють продаж товарів без придбання одноразових патентів або з порушеннями терміну їхньої дії або тих, що здійснюють продаж товарів, не зазначених у декларації, накладається адміністративний штраф від одного до десяти розмірів установленого чинним законодавством неоподатковуваного мінімуму доходів на місяць. За ті ж дії, зроблені повторно протягом року після накладення стягнення, — від десяти до двадцяти розмірів установленого чинним законодавством неоподатковуваного мінімуму доходів на місяць.


9494994025043338.html
9495096169593233.html
9495166814400771.html
9495353663101717.html
9495438756779821.html